Спільна нарада керівників апаратів місцевих загальних судів Київської області

28 листопада 2019 року відбулася спільна нарада Територіального управління Державної судової адміністрації України  з керівниками апаратів місцевих загальних судів Київської області, в якій прийняли участь керівник апарату Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Джафарова-Юрковська Тамара Гасрат кизи та заступник керівника апарату суду Кременецька Ірина Володимирівна.

Зустріч пройшла у приміщенні Київського апеляційного суду.

Розпочалася  нарада із вступного слова начальника Управління Шевченко Світлани Володимирівни про результати діяльності Управління в частині організаційного та матеріально-технічного забезпечення місцевих загальних судів Київської області у 2019 році та майбутніх планів на 2020 рік.

Після вступного слова начальника Управління виступили кожен з керівників структурних підрозділів по напрямках роботи, розглянуто проблемні питання, які виникали в роботі судів.

Також, керівництвом Київського апеляційного суду надано можливість ознайомитися з експонатами Музею історії судочинства, що знаходиться в приміщенні суду.

Захопливі розповіді екскурсовода про тернистий шлях судової системи надихнув на якомога більше докладення зусиль у подальшому для підтримки та забезпечення дотримання засад доброчесності у відправленні правосуддя, довіри громадськості, професіоналізму та досконалості в  роботі.

Дуже вразили правові позиції при розгляді  справ Дрейфуса та Стуса.

Справа Дрейфуса (1894—1906) — судовий процес у справі капітана Альфреда Дрейфуса, офіцера французького генерального штабу, який був звинувачений у шпигунстві на користь Німецької імперії. Дуже швидко справа вийшла за рамки юриспруденції та перетворилася на великий політичний скандал, що розділив французьке суспільство на два антагоністичні табори: дрейфусарів та антидрейфусарів, що, в свою чергу, призвело до затяжної політичної кризи у самій Французькій республіці та великого міжнародного резонансу. Дрейфуса судили військовим судом при зачинених дверях. Оскільки в обвинувачення не було жодних вагомих доказів, представники Генштабу послалися на військову таємницю — докази є, але їх не можна надати суду, щоб зберегти секретність. На винуватість Дрейфуса рішуче вказували начальник генштабу генерал Буадеффр, його помічник генерал Гонз, ті самі Паті де Клям, Анрі та інші. Але незважаючи на такий грубий тиск генералітету, судді завагались. Тоді з відома військового міністра слідчий таємно від усіх передав у кімнату, де радились судді, грубо сфабриковану фальшивку — записку, нібито написану німецьким послом комусь у Німецьку імперію: «Цей негідник Д. стає надто вимогливим». Цей «доказ» переважив шальки терезів на користь обвинувачення. Суд визнав Дрейфуса винним і засудив до розжалування та довічного заслання на Чортів острів біля Французької Гвіани (який був прозваний «безкровною гільйотиною» через свій клімат). Ошелешений захисник Дрейфуса тоді заявив: «Засудження Дрейфуса — найбільший злочин нашого століття». Після винесення вироку відбулася принизлива церемонія публічного розжалування — на площі перед військами та натовпом. Під бій барабанів та звуки труб чотири каноніри з оголеними шашками вивели Дрейфуса, якого одягли у парадну форму та дали шашку. Останніми словами капітана Дрейфуса були: «Солдати, клянусь вам — я невинний! Хай живе Франція! Хай живе армія!» Після цього з Дрейфуса зірвали офіцерські нашивки, зламали шпагу та кинули уламки на землю.

Васи́ль Семе́нович Стус (1938 - 1985) — видатний український поет XX століття, перекладач, прозаїк, мислитель, літературознавець, правозахисник, борець за незалежність України у XX столітті. Один із найактивніших представників українського дисидентського руху. Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1991), Герой України (2005, посмертно).

За власні переконання щодо необхідності збереження й розвитку української культури зазнав репресій з боку радянської влади, його творчість була заборонена, а він сам був засуджений до тривалого перебування в місцях позбавлення волі, де й загинув.

У 1990 році прокурор УРСР Михайло Потебенько опротестував вирок судової колегії в кримінальних справах Київського обласного суду від 7 вересня 1972 року і вирок судової колегії в кримінальних справах Київського обласного суду від 2 жовтня 1980 року.

У тому ж році, Постановою Пленуму Верховного Суду УРСР і Ухвалою судової колегії по кримінальних справах Верховного Суду УРСР, Василь Стус був посмертно реабілітований.

Власне, кримінальна справа Василя Семеновича Стуса — це хроніка боротьби злочинної комуністичної системи з людиною, повної болі та гідності. Ми бачимо громадянина, правозахисника, творчу особистість, який чудово розуміє наслідки своєї "негнучкості" перед каральною машиною. І тим не менше він іде до кінця.

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області висловлює подяку керівнику Територіального управління Державнрї судової адміністрації України в Київській області Шевченко Світлані Володимирівні за приємну зустріч, можливість прямого обговорення з колегами проблемних питань та по можливості вирішення таких проблем специфіки роботи.